Невінчане кохання

Александр Авагян<br /> <br /> Ніч у трави нас завела,<br /> Ніч вінок зірками сплела,<br /> Місяць вилив світ, ясен-світ,<br /> Папороті цвіт, зелен-цвіт.<br /> <br /> Але немов сльоз благання<br /> Те засмучене чекання,<br /> Бо ніч перша і остання,<br /> Чи дівочеє вагання,<br /> Бо невінчане кохання.<br /> <br /> Вітер-циган трави поклав,<br /> Місяць трави зачарував,<br /> Трави обняли, понесли,<br /> Мов вода вінок навесні.<br /> <br /> Мов вода вінок дівочий<br /> Закружило до несхочу,<br /> До "не треба", до "не можна",<br /> До солоних губ, до крові,<br /> До знесилля, щастя, болю.<br /> <br /> Немов по воді розпливлись<br /> Коси розпустились, розплелись,<br /> На траву упала роса,<br /> На щоку сточилась сльоза.<br /> <br /> Але чари ночі тануть.<br /> День іде і день настане,<br /> Зорі щастя тануть, тануть,<br /> Але то є світ кохання,<br /> Світ надії, світ розлуки.<br /> <br /> Я зберу руками росу,<br /> Я зніму губами сльзу,<br /> Через трави я понесу<br /> Не руках чарівну красу.<br /> Ти не заплетай косу.